Logger

Встановити рівень логування можна за допомогою передачі провайдера, що має токен LoggerConfig:

import { rootModule } from '@ditsmod/core';
// ...
@rootModule({
  // ...
  providersPerApp: [{ token: LoggerConfig, useValue: { level: 'info' } }],
})
export class AppModule {}

Але кращу підтримку типів має хелпер Providers:

import { rootModule, Providers } from '@ditsmod/core';
// ...
@rootModule({
  // ...
  providersPerApp: new Providers().useLogConfig({ level: 'info' }),
})
export class AppModule {}

Як бачите, тут LoggerConfig передається на рівні застосунку. Якщо вам потрібно щоб у певному модулі діяв інший рівень логування, разом з конфігом для логування необхідно передавати й провайдер з токеном Logger:

import { Logger, featureModule, Providers } from '@ditsmod/core';
import { PatchLogger } from './patch-logger.js';
// ...
@featureModule({
  // ...
  providersPerMod: new Providers()
    .useFactory(Logger, [PatchLogger, PatchLogger.prototype.patchLogger])
    .useLogConfig({ level: 'debug' }),
})
export class SomeModule {}

Зверніть увагу, що ці провайдери передаються на рівні модуля.

Ditsmod використовує клас Logger у якості інтерфейсу, а також як DI-токен. Для записування логів, по-дефолту використовується ConsoleLogger. Усього є 8 рівнів логування (запозичено у log4j):

all - усі події повинні реєструватися.
trace - детальне повідомлення про зневадження, яке зазвичай фіксує потік через програму.
debug - загальна подія зневадження.
info - подія з інформаційною метою.
warn - подія, яка може призвести до помилки.
error - помилка в застосунку, яку можна виправити.
fatal - фатальна подія, яка перешкоджає продовженню роботи програми.
off - жодні логи не пишуться. Призначений для тестування, його не рекомендується використовувати в продуктовому режимі.

У цій документації, коли ми кажемо про "рівні логування", ми маємо на увазі "рівень деталізації логів". Найвищий рівень деталізації - all, найнижчий рівень деталізації - off.

Інколи в документації, або у системних повідомленнях Ditsmod, ви можете зустріти два типи, що позначають рівень логування:

InputLogLevel - цим типом позначають рівень логів, що призначений для конкретного повідомлення. Наприклад, у наступному записі використовується рівень логів - info:
```
logger.log('info', 'some message');
```
OutputLogLevel - цим типом позначають граничний рівень логів, вище якого повідомлення ігноруються. Наприклад, у наступному записі встановлюється рівень логів debug:
```
logger.setLevel('debug');
```

Якщо InputLogLevel є рівним або нижчим від OutputLogLevel, то повідомлення записується логером, в противному разі - ігнорується. Наприклад, у наступній комбінації повідомлення запишеться:

logger.setLevel('debug');
logger.log('info', 'some message');

А в наступному - буде проігнороване:

logger.setLevel('warn');
logger.log('info', 'some message');

Підміна системного логера

Якщо ви хочете щоб системні логи, які пише Ditsmod, писались вашим власним логером, він повинен впроваджувати інтерфейс Logger. Після чого його можна передавати до DI на рівні застосунку:

import { Logger, rootModule } from '@ditsmod/core';
import { MyLogger } from './my-loggegr.js';

@rootModule({
  // ...
  providersPerApp: [{ token: Logger, useClass: MyLogger }],
})
export class AppModule {}

Але, швидше за все, ви захочете використовувати якийсь вже готовий, широко-відомий логер. І велика ймовірність, що його інтерфейс відрізняється від інтерфейсу Logger. Але, як правило, це теж не проблема, бо перед передачою інстанса логера до DI, його можна пропатчити таким чином, щоб він впроваджував необхідний інтерфейс. Для цього використовується провайдер з властивістю useFactory.

Давайте спочатку напишемо код для цього провайдера. На даний момент (2023-09-02), одним із самих популярних серед Node.js-логерів є winston. Для патчінгу ми написали метод класу, перед яким додали декоратор methodFactory:

import { Logger, LoggerConfig, OutputLogLevel, methodFactory, optional } from '@ditsmod/core';
import { createLogger, addColors, format, transports } from 'winston';

export class PatchLogger {
  @methodFactory()
  patchLogger(@optional() config: LoggerConfig = new LoggerConfig()) {
    const logger = createLogger();

    const transport = new transports.Console({
      format: format.combine(format.colorize(), format.simple()),
    });

    const customLevels = {
      levels: {
        off: 0,
        fatal: 1,
        error: 2,
        warn: 3,
        info: 4,
        debug: 5,
        trace: 6,
        all: 7,
      },
      colors: {
        fatal: 'red',
        error: 'brown',
        warn: 'yellow',
        info: 'blue',
        debug: 'green',
        trace: 'grey',
        all: 'grey',
      },
    };

    logger.configure({
      levels: customLevels.levels,
      level: config.level,
      transports: [transport],
    });

    // Logger must have `setLevel` method.
    (logger as unknown as Logger).setLevel = (value: OutputLogLevel) => {
      logger.level = value;
    };

    // Logger must have `getLevel` method.
    (logger as unknown as Logger).getLevel = () => {
      return logger.level as OutputLogLevel;
    };

    addColors(customLevels.colors);

    return logger;
  }
}

Як бачите, окрім звичних налаштувань для winston, у виділених рядках до його інстансу додаються два методи - setLevel та getLevel - які у нього відсутні, але які є необхідними для того, щоб Ditsmod правильно взаємодіяв з ним.

І тепер вже цей клас можна передавати до DI на рівні застосунку:

import { Logger, rootModule } from '@ditsmod/core';
import { PatchLogger } from './patch-logger.js';

@rootModule({
  // ...
  providersPerApp: [
    { token: Logger, useFactory: [PatchLogger, PatchLogger.prototype.patchLogger] }
  ],
})
export class AppModule {}

Готові приклади з логерами ви можете проглянути в репозиторії Ditsmod.

Робота з логером в продуктовому режимі

Щоб змінити рівень логування в продуктовому режимі (іншими словами - "на продакті"), не обов'язково заходити в скомпільований код. Для цієї мети ви можете створити спеціальний контролер, захистити його ґардом, а потім викликати відповідний роут для зміни рівня логування, який ви вкажете в URL:

import { AnyObj, controller, inject, Logger, LogLevel, QUERY_PARAMS, Res, route } from '@ditsmod/core';

import { requirePermissions } from '../auth/guards-utils.js';
import { Permission } from '../auth/types.js';

@controller()
export class SomeController {
  @route('GET', 'set-loglevel', [requirePermissions(Permission.canSetLogLevel)])
  setLogLevel(@inject(QUERY_PARAMS) queryParams: AnyObj, logger: Logger, res: Res) {
    const level = queryParams.logLevel as LogLevel;
    try {
      logger.setLevel(level);
      res.send('Setting logLevel successful!');
    } catch (error: any) {
      res.send(`Setting logLevel is failed: ${error.message}`);
    }
  }
}

Як бачите, тут створюється роут /set-loglevel, із захистом через ґард, який перевіряє права на таку дію. Тут використовується requirePermissions(), про який ви можете прочитати у розділі Хелпери для ґардів з параметрами.

Підміна системного логера​

Робота з логером в продуктовому режимі​

Підміна системного логера

Робота з логером в продуктовому режимі